Статеві інфекції серед сімейних пар

ретроспективний аналіз поширеності

Проведено ретроспективний аналіз поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, серед одружених пар, що звернулися по дерматовенерологічну допомогу до консультативної поліклініки ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України».

Метою роботи був аналіз поширеності інфекцій, що передаються статевим шляхом, серед сімейних пар, які звернулися для обстеження з різних мотиваційних причин.

Матеріали та методи: проведено клініко-лабораторне обстеження 154 сімейних пар на наявність статевих інфекцій.

Результати проведених досліджень продемонстрували наявність окремих закономірностей поширення урогенітальних інфекцій у шлюбних парах в залежності від мотиваційних причин звернення та типу статевої поведінки.

Запальні захворювання сечостатевого тракту різноманітного мікробного ґенезу залишаються однією з актуальних проблем громадської охорони здоров'я. Значимість ії як з медичної, так і соціальної точки зору зумовлена високим рівнем захворюваності серед населення.

Глобальна поширеність, широкий спектр патологічних станів з високою частотою ускладнень, порушень репродуктивної функції або гестаційного періоду, можливість інфікування новонароджених та розвитку тяжких захворювань у немовлят і дітей, ризик висхідної інфекції у жінок фертильного віку надає велике значення здійсненню моніторингу за актуальними збудниками, які циркулюють на території країни, та є невід'ємною складовою підвищення якості досліджень і лікування .

За даними ВООЗ, щорічно реєструється близько 500 млн нових випадків інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), з них по 100 млн хламідіозу та гонореї та 300 млн трихомонозу.

Але, за різними оцінками, вважається, що офіційна статистика відображає лише 30-40% випадків існуючої інфекції.

В Україні щорічно фіксується приблизно 400 тис. нових випадків статевих інфекцій, хоча загальні показники захворюваності поступово знижуються. Так, ретроспективний аналіз епідеміологічної ситуації за десятирічний період, проведений на підставі статистичних звітів, показав динамічне зниження захворюваності на ІПСШ в Україні у 1,5-2 раза.

Але зареєстровані у звітах статеві інфекції часто відображають лише частковий відсоток від реальної кількості випадків зараження серед населення, оскільки багато інфекцій мають безсимптомний перебіг.

Також далеко не всі пацієнти з явними симптомами захворювання звертаються до лікувальних закладів та реєструються. Значна кількість людей у багатьох країнах віддають перевагу приватним клінікам або самостійному лікуванню за інтернет-допомогою, тому державні клініки охоплюють неповну частку пацієнтів з ІПСШ, що зумовлює недосконалий облік .

Поширеність безсимптомних ІПСШ, виявлених при лабораторному дослідженні, може давати уявлення про реальний рівень захворюваності в популяції, до якої належать особи, які звернулися по допомогу.

Пацієнти з безсимптомними формами захворювань зазвичай звертаються до лікарів з причин, не пов'язаних з ІПСШ (наприклад за консультацією з приводу планування вагітності, профілактичних оглядів тощо). Взагалі поширеність інфекцій в окремих групах пацієнтів, сформованих з урахуванням мотивації звернення до лікаря, може суттєво відрізнятися. Тому реальні дані щодо інфікованості у групах людей з різними типами сексуальної поведінки також можуть бути різними .

У популяціях осіб, які ведуть невпорядковане сексуальне життя, з поведінкою, пов'язаною з високим ризиком інфікування, відсотки наявних інфекцій динамічно зростають. Збільшення числа статевих партнерів та зменшення кількості випадків використання презервативів, як правило, призводить до зростання частоти ІПСШ у певних популяціях.

За результатами анкетування фахівцями відділення венерології ДУ «ІДВ НАМНУ» встановлено, що серед жінок комерційного сексу існують різні точки зору щодо використання презервативів.

Виявилось, що близько 40% представниць опитаної уразливої групи не використовують бар'єрні методи захисту при різних формах статевих контактів. Разом з цим показники інфікованості уразливих груп також можуть відрізнятися.

Наприклад, за даними спостережень ДУ «ІДВ НАМНУ», у 60% представниць уразливих груп була визначена наявність трихомонад у порівнянні з 30% поширеністю серед жінок загальної популяції з маломаніфестними запальними захворюваннями статевої сфери. Отже, ризикована сексуальна поведінка асоціюється з високою вірогідністю інфікування.

При анкетуванні іншої групи жінок комерційного сексу наявність статевих інфекцій визнали 46,9% опитуваних. Але, за спостереженнями фахівців, більшість пацієнтів з ІПСШ неохоче визнають інфікованість у минулому .

Аналогічна картина спостерігається і в епідпоказниках щодо поширеності інших ІПСШ, у тому числі й мікст-інфекції, і змішаного бактері­ально-вірусного інфікування. Іншими словами, тенденція до загального зниження поширеності ІПСШ може розрізнятися в окремих популяційних групах. Також надається велике значення структурам статевих соціальних мереж внаслідок того, що навіть невелика мережа може зумовлювати різну поширеність ІПСШ в залежності від структури зв'язків між членами співтовариства .

Таким чином, усе вищезазначене ілюструє, що поширювання ризикованої соціальної поведінки, нехтування правилами безпечного сексу у певній популяції може призвести до більш високих рівнів наявності сексуально трансмісивних інфекцій, котрі, як правило, вважаються фізичними маркерами «незахищених» статевих контактів з численними партнерами.

Постійний моніторинг актуальних збудників ІПСШ та отримані точні дані захворюваності можуть сприяти посиленню та вдосконаленню протиепідемічних заходів на національному рівні.

Метою роботи обрано проведення ретроспективного аналізу поширеності ІПСШ серед сімейних пар, що звернулися для обстеження з різних мотиваційних причин.

Матеріали та методи дослідження

Для досягнення поставленої мети було залучено 154 пари, які проходили обстеження на наявність ІПСШ в консультативній поліклініці ДУ «ІДВ НАМНУ». Пацієнти були розподілені на 4 групи в залежності від мотиваційних причин звернення до лікаря. Ретроспективний аналіз отриманих результатів виконано за чотирирічний період.

Комплекс лабораторних досліджень охоплював мікроскопічне й культуральне дослідження біологічного матеріалу, отриманого із сечостатевих шляхів. Верифікацію хламідійної інфекції здійснювали за допомогою імунофлюоресцентного методу з використанням діагностичних наборів.

Діагностику трихомонадної інфекції проводили за допомогою бактеріоскопії препаратів виділень, зафарбованих 1% розчином метиленового синього, та бактеріологічного методу із застосуванням середовища для трихомонад (HiMedia, Індія).

Ідентифікацію вилучених грампозитивних аеробних, грамнегативних аеробних ферментуючих та неферментуючих бактерій проводили за допомогою рутинних методів на підставі морфологічних, культуральних та біохімічних властивостей. Визначення чутливості вилучених аеробних мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів за допомогою диск-дифузійного методу та інтерпретацію отриманих результатів проводили згідно з нормативними документами МОЗ України.

За допомогою світлової мікроскопії мазків виділень здійснювалась візуалізація мікробного пейзажу препаратів (бактеріальний вагіноз, сечостатевий кандидоз, гонококова інфекція тощо).

Також враховували показники серологічних досліджень сироваток крові для визначення рівня IgG до Ureaplasma urealyticum та Chlamydia trachomatis. Наявність антитіл установлювали за допомогою наборів для імуноферментного аналізу Vitro-Test Chlamydia - IgG та Vitro-Test Ureaplasma - IgG (Україна) згідно з інструкцією виробника.

Результати та їх обговорення

Був проведений ретроспективний аналіз даних за 2014-2017 рр. Пацієнтів було обстежено на наявність ІПСШ в амбулаторно-поліклінічному відділенні ДУ «ІДВ НАМНУ».

Критеріями включення до дослідження було перебування у шлюбі (наявність одного постійного статевого партнера та тривалих статевих відносин без використання бар'єрних методів контрацепції упродовж більше ніж 1,5 року). До когорти обстежених увійшли пацієнти, переважна кількість котрих перебувала в офіційному шлюбі.

Тривалість шлюбних взаємовідносин була різною - від 1,5 до 40 років. Невелика кількість пар (18,6%) перебували в цивільному шлюбі.

Віковий діапазон обстежених був достатньо широким. Так, вік пацієнтів чоловічої статі варіював від 17 до 80 років (середній вік 36,3 ± 5,0 років), а жіночої - від 18 до 80 років (середній вік 36,8 ± 5,1 року).

Передусім було підраховано сумарні показники обстеження в усій когорті пацієнтів, що показало наступні підсумки. Хламідії хоча б у одного з партнерів було знайдено в 11,7% пар, а в обох партнерів показник сягав 14,9%, що в сукупності становило 26,6%.

Виявлення трихомонад здійснено у 25,3% пар, серед яких обопільна інвазія паразита відбулася у 14,3% партнерів, а частота виявлення T. vaginalis лише в одного становила 14,3%.

Також враховували результати бактеріологічних досліджень змішаної умовно-патогенної мікрофлори (УПМ). У даній популяції пацієнтів спостерігалось переважне виділення Staphylococcus haemolyticus з родини стафілококів, показник досяг 12,3%, та Escherichia coli з ентеробактерій у 12,9% пацієнтів. Інші види УПМ, а саме Staphylococcus saprophiticus, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus warneri, Staphylococcus aureus, Klebsiella pneumoniae, були ізольовані у незначної кількості обстежених, виділення усіх перелічених мікробів становили загалом близько 25%.

Відзначено, що представники УПМ у максимальних показниках щільності колонізації вилучались переважно в жінок, тоді як у переважної кількості їх статевих партнерів-чоловіків встановлювали мінімальні концентрації наявних мікроорганізмів. Спектр колонізації, як правило, мав полімікробний характер з переважанням двокомпонентних асоціацій. До того ж у 17,5% жінок був виявлений бактеріальний вагіноз. Окрім того, враховували показники наявності маркерів антитільної відповіді до C. trachomatis та U. urealyticum, загальна частота виявлення яких сягала 30,5 та 23,4% відповідно.

Однак для досягнення поставленої мети необхідно було з'ясувати відсотки виявлення наявних інфекційних агентів у різних групах пацієнтів, тому що аналіз основних клінічних та епідеміологічних показників виявив деяку неоднорідність у причинах звернення пацієнтів за лікарською консультацією.

Тому наступний аналіз результатів лабораторних досліджень був здійснений в залежності від мотивації візиту до лікаря в окремих вибіркових групах.

Виявилось, що за мотиваційними причинами серед загальної когорти обстежених можна виділити 4 окремі групи, і, відповідно, у кожній з цих популяційних груп був здійснений аналіз отриманих результатів та гендерно-вікових особливостей.

Групу 1 становили 48 сімейних пар, причиною звернення яких стало планування вагітності. Для пацієнтів була характерною відсутність скарг. Середній вік становив 33,9 ± 0,9 року в чоловіків та 28,8 ± 0,7 у жінок.

До групи 2 ввійшли подружжя, у котрих були проблеми із зачаттям, тобто безплідні родини. За анамнестичними даними, більшість пацієнтів отримували кількаразову антибіотикотерапію у минулому. Кількість групи становила 35 пар, середній вік чоловіків - 38,2 ± 1,3, жінок - 34,3 ± 1,1 року.

У групі 3 було проаналізовано результати обстеження 38 сімейних пар у віковому діапазоні від 24 до 35 років. Середній вік становив 30,7 ± 1,0 рік для чоловіків та 28,4 ± 1,2 року для жінок. Для пацієнтів даної групи була характерною наявність симптомів запальних процесів сечостатевого тракту та випадкових статевих контактів, переважно в чоловіків.

До групи 4 увійшли 33 подружніх пари віком старших за 40 років. Партнери чоловічої статі мали скарги насамперед щодо еректильної дисфункції та дизуричних явищ. Як правило, у чоловіків був діагностований хронічний уретропростатит, а клінічні прояви у жінок мали різноманітний характер - від підгострих хронічних ендоцервіцитів, хронічних циститів до скарг на наявність екстрагенітальної патології у вигляді артрологічних уражень. Середній вік пацієнтів становив 48,5 ± 1,2 року серед чоловіків та 42,8 ± 1,3 - у жінок. Частиною обстежених чоловіків визнавалась наявність у минулому численних позашлюбних контактів.

Виявлення сечостатевих інфекцій у різних групах пацієнтів

На рисунку наведено дані, які відображують результати лабораторної діагностики інфекцій сечостатевого тракту за результатами проведеного аналізу в різних групах пацієнтів.

Як відображено на діаграмі, показники виявлення урогенітальних інфекцій у групі 1, до якої увійшли сімейні пари, візит до лікаря у яких був пов'язаний з плануванням вагітності, були помітно нижчими. Так, загальні цифри виявлення хламідій сягали 10,4%, а трихомонад - 6,25%.

Лише у 8,3% жінок було виявлено наявність гемолітичного стафілокока, не було знайдено представників ентеробактерій, а ознаки бактеріального вагінозу було помічено в 14,6% жінок. Щодо серологічних маркерів хламідійної та уреаплазмової інфекції, IgG визначено у 16,7 та 12,5% пар відповідно. Необхідно відзначити, що наявність C. trachomatis та T. vaginalis підтверджена в обох статевих партнерів, а УПМ у діагностично значущих концентраціях виявлялась лише в жінок.

Другу групу обстежених становили подружжя з безпліддям. На діаграмі помітно, що в даній когорті пацієнтів виявлено лише облігатно-патогенні мікроорганізми, тобто C. trachomatis у 34,3% та T. vaginalis у 20,0%.

Спостерігалась неоднорідність результатів. Хламідійна моноінфекція знайдена у 22,9%, трихомонадна - у 8,6%, а 4 сімейні пари мали поєднану інфекцію, зумовлену двома патогенами. У даній групі пацієнтів інфікованість була дещо вищою серед жінок. Інакше кажучи, з 15 інфікованих пар та чи інша інфекція була знайдена у 9 жінок проти 6 чоловіків.

Але в разі відсутності визначення збудника бралася до уваги наявність антитільної відповіді. Як правило, у партнера чоловічої статі, у котрого не було знайдено антигена хламідій, спостерігалась наявність IgG до C. trachomatis, загальна антитільна відповідь виявлена у 25,7% пар. Уреаплазмові антитіла було виявлено у 22,9% родин. У результаті бактеріологічних досліджень не ідентифіковано потенційно патогенних мікроорганізмів у належній кількості. І лише показник знаходження бактеріального вагінозу у жінок сягав 17,1%.

У групі 3 обстежених з наявністю виражених клінічних ознак інфікованості урогенітального тракту показники за деякими збудниками вирізнялись у бік підвищення відсотка виявлення. Насамперед це стосувалося T. vaginalis, наявність котрих підтверджено в загальній кількості у 42,1% пар. При цьому збудника ідентифіковано в одного з партнерів у 26,3%, а в обох - 15,8% випадків. Показник виявлення найпростіших був майже у 6,5 раза вищий, ніж у першій групі, та вдвічі вищий, ніж у другій. Стосовно верифікації хламідійної інфекції, то тут відсотки діагностування значно відрізнялися лише від таких у першій групі обстежених, тобто кількість інфікованих пацієнтів сягала 34,2%, при цьому обопільна інфікованість спостерігалася у 10,5%. Антитільну відповідь до хламідій встановлено у 26,3% осіб.

Також часто відзначалась наявність хламідійних антитіл при відсутності антигена та навпаки. Частота мікст-інфікування не перевищувала загальної тенденції і становила 7,9%. У даній групі виявлено високий показник визначення кишкової палички, наявність якої не відзначено у попередніх групах. E. colі ідентифіковано у 31,6% пацієнток у високих цифрах обсіменіння та майже в половини їхніх партнерів, кількісні показники щільності колонізації у котрих відрізнялися мінімальними концентраціями мікроорганізму. Також було відзначено наявність S. haemolyticus в 21,1% випадків та у невеликої частини пацієнток виявлялась деяка кількість інших УПМ, а саме S. warnery, K. pneumoniae, S. aureus, S. saprophiticus (наведене у порядку зменшення значення показника).

У групі 4, до якої входили родини з довготривалими хронічними запальними процесами, також спостерігались достатньо високі показники виявлених інфекцій. Найвищим виявився показник хламідійної інфекції, який досяг 45,5%, та інвазія T. vaginalis, що спостерігалась у 40,9% пацієнтів. Діапазон ідентифікованих УПМ був достатньо широким; окрім домінуючих S. haemolyticus та E. colі у 21,2 та 24,2% випадків відповідно асоціантами виступали й інші мікроорганізми: K. pneumoniae - 12,1%, S. warnery - 6,1%, S. aureus - 3,1%.

Як правило, кількість видів мікроорганізмів в асоціаціях була більшою у пацієнток зі скаргами на хронічні цистити. Також при виконанні бактеріологічних досліджень зразків з цієї групи пацієнтів відзначалась наявність штамів E. colі з більш вираженим агресивним потенціалом і гемолітичною активністю. Переважна кількість даних штамів мала ознаки полірезистентних - вони були нечутливі до 3 та більше груп антибіотиків. Досить часто в пацієнтів виявляли IgG до C. trachomatis (30,3%) та U. urealyticum (21,2%).

Висновки

Таким чином, методом анкетування виявлено різні мотиваційні причини звернення пацієнтів по лікувально-діагностичну дерматовенерологічну допомогу, а саме: планування вагітності, безпліддя, наявність маніфестної інфекції у пацієнтів віком до 40 років та ознаки тривалих запальних процесів сечостатевого тракту й екстрагенітальної патології в осіб віком старших за 40 років.

Відзначено гендерні відміни у виявленні збудників ІПСШ. У випадку наявності інфекції лише в одного статевого партнера хламідійну інфекцію частіше верифікували у чоловіків, а трихомонадну - в жінок. Виявлення облігатних патогенів у групах відрізнялося в залежності від мотиваційного чинника звернення по дерматовенерологічну допомогу.

За наявності випадкових статевих контактів відсоток вияву ІПСШ та наявність ускладнень захворювань урогенітального тракту були вищими.

Показники захворюваності на ІПСШ свідчать про переважне поширення облігатно-патогенних інфекцій серед сімейних пар з ризикованою статевою поведінкою у групі віком 25-35 років з вираженими симптомами запалень сечостатевого тракту, а також серед осіб старших за 40 років з підгострим перебігом хронічних урогенітальних захворювань. Отримані дані свідчать про доцільність моніторингу статевих інфекцій з позицій малих соціальних груп.


Автори: Джерело: https://mazg.com.ua

С. К. Джораєва, к.мед.н., зав. лабораторії мікробіології;

В. В. Гончаренко, к.мед.н., наук. співроб. лабораторії мікробіології;

Ю. В. Щербакова, д.мед.н., вчений секретар;

О. К. Іванцова, О. В. Щеголєва, А. Р. Бабута.

ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України»


Повернутися назад Опублікована: 09 лютого 2024 р.